Святі Таїнства

Святі Таїнства – це видимі та дієві знаки благодаті, що їх установив і передав Церкві сам Христос. А Божа благодать – це духовна надприродна милість, дарована нам Богом по заслузі Господа нашого Ісуса Христа для вірного виконання волі Божої і досягнення вічного спасіння. Це — священодія в Церкві, в якій через зовнішній обряд тайно і невидимо передається благодать Святого Духа — спасаюча сила Божа.

Офіційно сім таїнств були признані Римо-католицькою церквою на Соборі в Ліоні в 1274 році. Католицька Церква, як і Православна, признає 7 таїнств, хоча порядок їх звершення суттєво відрізняється:

1.           хрещення

2.           євхаристія (причастя)

3.           священство (рукоположення)

4.           сповідь (покаяння)

5.           миропомазання

6.           шлюб (вінчання)

7.           єлеосвячення (соборування)

 

Євхаристія чи Святе Причастя – одне з головних християнських Таїнств. Євхаристія — це Тіло і Кров Христові під видами хліба і вина, що Спаситель подав на Тайній Вечері на поживу душ, та що приймаючи Святе Причастя, люди приймають дійсне Тіло і Кров Христову, в які перетворилися хліб і вино під час св. Літурґії. Тим, хто чинитиме так, Ісус обіцяв: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» (Йо.6,54).

Пресвята Євхаристія – це осередок духовного життя і життя Церкви; це знак злуки з Богом.

Сповідь - це відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священика. Каяття - це відчуття власної нікчемності і провини перед Господом. Сповідь і каяття - це дві складові примирення з Богом. Господь сам дав владу Своїм учням відпускати гріхи, кажучи: «Що зв'яжете на землі, буде зв'язаним на небі. А що розрішите на землі, буде розрішеним на небі». Як і віра сповідується, і гріхи теж сповідаються. Тобто, щоб посповідатися і отримати відпущення гріхів, треба їх знати, назвати і бажати виправитися.

Таїнство Сповіді, як і будь-яке інше Таїнство Церкви, вимагає особистої участі в ньому людини. У Таїнстві відбувається безпосередня реальна зустріч з Богом, де Господь - знавець нашого серця, через священика прощає щиро розкаяні гріхи. Сповідь не є формальним перерахуванням своїх гріхів з наступним їх пробаченням. Сповідь - це акт доброї волі, результат усвідомлення власної недосконалості, небажання жити з гріхом, бажання отримати від Бога підтримку, і тільки тоді - пробачення. А можливо це лише за умови щирого і вільного наміру кожної людини.

Що треба зробити, щоб наша сповідь була добра?

1.           Зробити іспит совісти;

2.           Збудити в собі жаль за гріхи;

3.           Постановити поправитися;

4.           Визнати гріхи перед священиком у сповіді;

5.           Відбути покуту, яку завдав сповідник.

Коли і як часто сповідати гріхи? Як гласить загальне правило, треба сповідатися тоді, коли є потреба, і сповідати те, в чому дорікає совість, чи то справа, слово, думка або сердечна схильність. Сповідатися завжди потрібно повно, нічого не приховуючи, не боячись і не соромлячись, мовляв, “що про мене подумає священик?”. Для нього гріхи — це не новина, він усе це чув сотні разів. Священик завжди радіє разом із Христом, коли людина кається у своїх гріхах, і відчуває до християнина, який щиро кається, любов, приязнь і велику повагу, тому що потрібні мужність і воля, щоб у своїх гріхах покаятися.

    

Повернутися на головну сторінку!