Духовність

ЦІЛЬ ЖИТТЯ

     1. Найвища ідея Ісуса Христа – спасіння душ і визволення роду людського з неволі диявольської.
     2. Ціль духовного життя та християнського вдосконалення у тому, щоб ми пiзнали Божу могутнiсть та доброту, а нашу негiдність i схильність до грiха (Франциск Скуполі).
     3. Євангеліє – це не обітниця легких успіхів. Щоб знайти життя – треба його втратити; щоб народитися – треба померти; щоб врятуватися – треба прийняти хрест (Папа Іван-Павло ІІ).
     4. Хто хоче стати досконалим у любові, того Бог поступово позбавляє утіх, дібр, почестей, приятелів і навіть здоров’я, щоб повністю віддати себе Господеві (св. Франциск Скуполі).
     5. Богоугодне життя не полягає лише в оминанні гріха, але передусім – у творенні добра (Патріарх Мирослав-Іван Любачівський).
     6. Хто має не лише віру пізнання, але також віру діяльну, хто любить Бога і вірою тішиться, той посідає віру досконалу, і тому прагне жити згідно з правдами, в які увірував (св. Альфонс).
     7. Нiщо так не ушляхетнює i не робить подiбним до Бога, як прощати ворогам та за зло добром вiдплачувати (Франциск Скуполі).
     8. Дотримуватися Божого закону може бути дуже важким ділом, але неможливим – ніколи. Це постійне вчення церковного передання (Іван-Павло ІІ).
     9. Нагорода для сповняючих заповiдi Божi перевищить всi нашi надiї, вона буде без мiри i без кiнця (св. Iван Золотоустий).
   10. Чим бiльше душа пiзнає свою негiднiсть, тим бiльше і щедріше Бог надiлює її своїми дарами (св. Альфонс).
   11. Уся мудрість полягає в тому, аби переконати себе, що людина – це нiщо (св. Августин).
   12. Христос – джерело життя. Рiка, вiдрiзана вiд джерела, швидко висихає, тратить силу і мiць. Земля без сонця тратить плiднiсть, а риба без води гине. Так i людина без Бога (Іван Луцик).
   13. Щоб називати себе людиною, треба мати ідею в голові, розум у серці і Бога в душі (о. Ігор Цар).
   14. Бог стався чоловiком, аби чоловiк обожився (св. Атаназiй Великий).

Боже Україну збережи / Lord, Have Mercy on Ukraine

Венедикт Алексійчук (17.01.17)

НАШЕ ПОКЛИКАННЯ!!!

У кожну мить є приважливо, щоб вслухатися, вдивлятись та пізнавати, саме до чого Бог кличе нас в певну хвилю, у конкретний момент нашого життя. Адже немає такої хвилі, щоб Господь нас не кликав, не потребував нас, не сподівався на нас. І тому дуже важливо завжди бути готовим до Його розпорядження.

Треба вдивлятися в обставини нашого життя, бо саме через них Бог промовляє, вказує, до чого Він нас кличе, яке завдання, яку місію хоче нам доручити. І коли пізнаємо, до чого Бог нас кличе, ніколи не біймося робити ці кроки, але відважно йдімо за Господом.

Венедикт Алексійчук (26.01.17)

ЗМІНИ СЕБЕ!!!

Така є істина, що знайшовши час на Бога, людина знаходить час і на себе, краще пізнає себе. Та все більше відкриває Господа у своєму житті. Чим більше ми будемо пізнавати себе і Господа, тим зрозуміліше буде складатись наше життя. Та тоді аж ніяк не обставини нашого життя зміняться, але ми самі найперше змінимось. Тоді все інше навколо нас буде змінюватись крок за кроком.

Адже християнин це не той, який робить реформи у світі, але найперше сам із собою "робить” реформи. Якщо ми прикладемо зусиль, щоб впорядкувати своє буття і свої стосунки з Богом, все інше само по собі стане на свої місця. Святий Августином сказав, що коли ми поставимо Бога на перше місце, то все інше стане на свої місця.

Венедикт Алексійчук (23.01.17)

 ВЧИТИСЯ ДОВІРЯТИ БОГУ!!!

Кожний із нас від свого народження, відколи наші очі побачили цей світ, постійно щось нагромаджує. Спочатку знання, потім досвід, коли росте фізично, починає збирати різні матеріальні речі. Ми всі чимось володіємо, кожен із нас чогось досягнув у житті. З одного боку - віримо в Бога, живемо християнським життям, але з іншого - часто покладаємося на те, чого ми досягнули в житті, - на свої знання, досвід, статки... Нам не є просто цілковито довіритися Господеві, бути убогим, тобто бути «в Бозі», покладатися на Бога. Та пам’ятати, що Господь є Той, хто подбає про людину, навіть коли батько та матір її покинуть. Вчімося, може, не відразу, не в одну мить, однак щораз більше покладатися на Бога; не на свої знання, досвід чи на своїх друзів, навіть не на свою віру. Покладатися на Господа, вчитися довіряти Йому, які б ситуації не складалися в нашому житті.

Венедикт Алексійчук (13.01.2017)

ПІСТ!!!

Кожен з нас має різноманітні прив’язання, ті чи інші речі, справи, яким приділяє багато зусиль і часу. Маючи до чогось прив’язання, ми стаємо певною мірою залежними від тих речей. Не раз кажемо про узалежнення від наркотиків, алкоголю, куріння. Коли признатися собі, то всі ми є від чогось узалежнені. Піст є доброю нагодою, щоб людина пробувала ставати все більше незалежною. Коли ми говоримо про піст у певні дні в році, коли одного дня щось можна їсти, а іншого - це гріх, то це для того, щоб людина навчилася плекати свою свободу. Щоб ті чи інші страви не керували нею, щоб людина вміла бути вільною. Адже лише той може прийти до Бога, хто масс свободу.

Щоб віддати себе Богові, маємо бути вільними. Піст у церковній традиції є важливим саме для здобуття цієї свободи. Для нас піст, по суті, - це не лише питання їсти чи не їсти щось, а вміти відмовитися від того, від чого відчуваємо залежність. Без чого нам здається, що не можемо прожити. Саме тоді станемо вільними й зможемо набагато легше й простіше зустрічатися з Господом.

Венедикт Алексійчук (12.01.2017)

МОЛИТВА!!!

Життя постійно ставить перед нами різноманітні ситуації, труднощі, тож завжди маємо певні успіхи або невдачі. Бачимо, наскільки ми, люди, стаємо нездатними, неспроможними самотужки все подолати, дати собі раду. Молитва є місцем, де ми зустрічаємося з Богом, сповнюючись усім тим, чим володіє Господь. Так само, як, маючи з кимось справу, стаємо подібні до нього, так і коли ми близькі до Бога, то уподібнюємося до Нього. Тому дуже важливою є молитва - зустріч із Господом, сповнення Божою силою, для того щоб прямувати через різноманітні обставини життя.

Людина дуже крихка, слабка; кожен з нас це бачить і пізнав на власному досвіді. Лише божественною силою можемо йти по життю, а цю божественну силу найбільше черпаємо в нашій молитві - у нашій зустрічі з Богом.

Венедикт Алексійчук (11.01.2017)

ЗМІНИ СЕБЕ!!!

Де з’являлися святі в Церкві, чи це були папи, чи патріархи, єпископи, священики, монахи, миряни - всюди вони «реформували Церкву» своїм святим життям. Вони не робили якихось спеціальних реформ, але давали Богові змогу реформувати через себе.

Важливо пам’ятати ці слова отців: «Здобудь мир - і навколо тисячі спасуться; спасайся - і навколо тебе тисячі спасуться». Найперше, змінюючи себе, маємо ставати ближче до Бога й давати Йому перебувати в нас. Тоді вже сам Бог діє через нас.

Так само, як радіоактивний метал випромінює частинки сам по собі, так і ми, коли маємо в серці Бога, просто випромінюємо Його, промовляємо не тільки своїми словами, а й «передаємо» Його, спеціально нічого, здавалось би, не роблячи. У Церкві завжди було і є важливим особисте навернення, особисте пізнання Христа. Саме тому наше життя буде найкращим свідченням про Бога, найкращою місією, найкращою євангелізацією.

Повернутися на головну сторінку!